Тетяна Алавердова. Про втрати HarvEast, боротьбу за виживання у 2022-му та плани на майбутнє

19 Jan 2023

Агрохолдинг HarvEast внаслідок російської агресії втратив значну частину активів на cході України. Станом на грудень 2022 року збитки компанії оцінюються приблизно у $200-250 млн. Та попри втрати, колективу вдалося виконати всі раніше укладені контракти перед міжнародними партнерами. Більше того, HarvEast став одним із небагатьох агрохолдингів, який вже після початку війни пройшов сертифікацію для експорту до Китаю і зараз, незважаючи на всі ризики, активно працює над розвитком насіннєвого бізнесу на Київщині.

Про понесені втрати і плани компанії щодо відновлення AgroPortal.ua поспілкувався з комерційною директоркою HarvEast Тетяною Алавердовою.

1. Агрохолдинг HarvEast внаслідок російської агресії втратив майже весь актив в Донецькій області. Там зберігався великий об’єм врожаю 2021 року, десятки тисяч гектар було засіяно озиминою під врожай 2022 року. Скільки всього врожаю ви втратили на Донбасі з-за окупації?

Відповідь. Тетяна Алавердова: Тут варто зазначити, що агрохолдинг HarvEast вже вдруге потерпає від воєнної агресії рф в Україні. Вперше це відбулося з нами ще в 2014 році, коли російськими військовими були окуповані деякі регіони на Сході країни. Тоді у Донецькій області наша компанія втратила 55 тис. га оброблюваної землі, в тому числі багато сільськогосподарської техніки, перший наш насіннєвий завод та інші активи. В лютому 2022 року ми втратили контроль ще над 95 тис. землі під Маріуполем, вже другим насіннєвим заводом, який побудували в 2018 році, лишилися 2 500 одиниць техніки, систем зрошення на 1,3 тис. га, 119 га горіхових садів та великого об’єму врожаю 2021 року, який зберігався на Донеччині – це майже 52 тис. т зерна. Окрім цього восени 2021 року озиминою в Донецькій області в нас було засіяно 51 тис. га. Врожай озимих був зібраний окупантами цього літа, і це ми побачили по індексу NDVI, який візуалізує щільність зеленої маси на полях. Але подальша доля вкраденого у нас зерна не відома, бо ми не маємо доступу до тимчасово окупованого активу HarvEast на Донбасі. Маю додати, що компанія зазнала дуже великих втрат від війни з рф. Станом на грудень 2022 р. ми нарахували десь на $200 – 250 млн.

2. Як партнери (покупці та постачальники) реагували на те, що відбувається в Україні з 24 лютого цього року, на ваші втрати? Чи йшли на зустріч у вирішенні робочих питань, пропонували якусь допомогу?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Більшість наших партнерів простягнули нам руку допомоги, та, попри труднощі й ризики, виконали всі укладені контракти. Були випадки, коли узгоджували на нашу користь зміну строків постачань, умови виконання зобов’язань, або приймали назад товар та повертали кошти. Багато хто з постачальників насіння та ЗЗР йшов нам на зустріч та пропонував сприятливі умови для укладання договорів як на поточний, так і на вже на наступний сезон – 2023. Я впевнена, що в критичних ситуаціях на початку війни вирішувати надскладні питання максимально допомагала репутація HarvEast як надійного, чесного та відповідального партнера. Саме тому наші покупці та постачальники були готові підтримати нас своєю лояльністю. Це дуже цінно  і ми вдячні їм за це. Але, безумовно, були в нас і непрості кейси. Обертаючись на минулий 2022 рік та аналізуючи як ми його прожили, можу сказати, що наша компанія відпрацювала свої контракти досить непогано. Особливо якщо рахувати той факт, що перші місяці повномасштабного вторгнення рф в Україну всі перебували у стані повної турбулентності та нерозуміння що чекає нас завтра, через тиждень…

3. Маєте інформацію у якому стані зараз ваш насіннєвий завод, зрошення та інші виробничі об’єкти? Чи все це працює під окупацією?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Це складне питання. Як я вже казала, ми не маємо доступу до активу HarvEast на тимчасово окупованій території Донецькій області та не володіємо точними даними що саме там відбувається. Але до нас доходить інформація, яку неможливо перевірити за поточних обставин, що наш насіннєвий завод в цьому році намагався трохи працювати в умовах окупації та виконував обробку насіння. Зрошення начебто стоїть. Чи працює – не знаємо.

4. Чи вдалося компанії допомогти своїм працівникам виїхати з окупованої частини Донецькій області на контрольовану Україною територію? Чи була змога їх забезпечити роботою на активах компанії у активах і інших регіонах?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Згідно наших можливостей ми допомагали переїхати із тимчасово окупованої частини Донецькій області на контрольовану Україною територію співробітникам, які хотіли виїхати. Працевлаштовували їх на активах HarvEast в інших регіонах і зараз вони зі своїми сім’ями вже налагодили життя на нових місцях. Серед них є співробітники, зайняті як на виробництві, так і в офісі.

5. Тетяно, ви з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну знаходилися неподалік елеватора в Бородянці на Київщині, яка теж була окупована. Як вдалося звідти виїхати?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

В перші дні війни разом із сім’єю я опинилася в дачному селищі на Київщині. Жили довго без електрики, без опалення та зв’язку. Щоб додзвонитися хоча б до когось та дізнатися що відбувається, де зараз ворог та якими шляхами можна виїхати з окупованої території, ми по черзі виїжджали на дорогу між Бородянкою та Андріївкою, намагалися там зловити сигнал мобільної мережі.

Їхати з дач вирішили на свій страх і ризик 12 березня після того, як жителі села Бабинці розповіли про жахи, які коїли нелюді-окупанти з жінками та дівчатами. А в мене неповнолітня донька, я мусила її захистити.

Колону на виїзд сформували дуже велику, десь близько 250 машин. Ніякого «зеленого коридору» не мали. До того ж, чули, що деякі машини, які виїхали напередодні, російські військові розстріляли. Але залишатися надалі у дачному селищі вже було неможливо.

Тож ми доїхали до російського блок посту, а там танки, кулемети, снайпери через метр. В нас перевіряли все, було дуже страшно. Проте пропустили. І ми з сім’єю поїхали у бік західних областей.

6. HarvEast продовжує свою діяльність лише на Київщині. Як працює цей актив, які складнощі прийшлося пережити у цьому регіоні?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

По-перше, треба сказати, що ми досить пізно отримали доступ до нашого київського активу після деокупації цього регіону – десь у першій декаді квітня. В даний період ми мали б вже виконати деякі технологічні операції на полях, а ми тільки но потрапили на наші технічні бази та почали аналізувати що там трапилось, що вціліло. Як то кажуть - в аграріїв один день годує цілий рік, тож наше таке запізнення не дуже добре відобразилося на посівній кампанії-2022 та загальних результатах року.

По-друге, ми були змушені займатися розмінуванням землі, щоб мати змогу обробити та засіяти її. Майже 10 тис. га нам довелось обстежити на Київщині після виходу російських військ. Це не тільки забрало в нас багато часу, призвело до суттєвого зміщення строків виконання польових робіт, але й коштувало доволі дорого.

Також мали понівечену снарядами техніку, прийшлося швидко вирішувати питання чим обробляти землю.

Ще один виклик – логістика. Вона подорожчала в рази, змінилася докорінно. Тому ми використовували всі доступні нам шляхи та можливості, шукали нові ланцюги постачання, нових покупців. Робили все щоб мінімізувати витрати на логістику, бо вона з’їдала та і зараз продовжує з’їдати значні кошти. Активно їздили до європейських країн, з якими межуємо, знайомились із потенційними покупцями агро продукції, налагоджували зв’язки.

Окремо маю згадати проблему з електропостачанням та віялові вимкнення. Це для нас – аграріїв – стало реальне важким випробуванням, бо велика кількість виробничих процесів залежить від електроенергії, наприклад, чищення, сушіння тієї ж кукурудзи, яку ми багато вирощуємо на Київщині. І найбільший удар ми отримали саме у розпал збору врожаю.

7. Що посіяли цього року на Київщині та чому був зроблений саме такий вибір? Наскільки кардинально прийшлося переглядати сівозміну?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Наші традиційні культури на Київщині: кукурудза та соняшник, їх і посіяли. Бо кардинально змінювати сівозміну навесні не мали часу. Хоча вже тоді чітко розуміли, що на осінь-2022 будемо багато чого міняти.  

Так, наприклад, восени посіяли також озиму пшеницю, заздалегідь знаючи про її збитковість у наступному році. Як великий український агро бізнес ми відчуваємо відповідальність за продовольчу безпеку країни у стані війни, як би це пафосно не лунало.

8. Чи вводили зовсім нові для вас культури?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Наша компанія надає перевагу працювати із тими культурами, які вже має досвід вирощувати. Тому поки що експерименти проводити не плануємо, не на часі.  

До речі, у HarvEast є досить гарні кейси з вирощування нішевих культур, таких як гірчиця і льон. Також у даному сегменті ринку налагоджені продуктивні стосунки із покупцями. Відповідно, ці дві культури точно посіємо цієї весни.

Паралельно шукаємо потрібне насіння сочевиці на посівну-2023.

9. А що ще будете сіяти у 2023 році?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

До наступної посівної ми внесли досить суттєві зміни: максимально зменшили посівні площі під кукурудзою (до 4 тис. га), наскільки могли збільшили долю озимого ріпаку (до 1,1 тис. га), соняшника (до 13 тис. га). Відвели невеликі площі під озиму пшеницю та озимий горох – загалом близько 2 тис. га. Про плани вирощувати нішеві культури я вже розповіла.

10. Наскільки активно експортуєте новий врожай? Якими логістичними шляхами? Чи використовуєте «зерновий коридор» та порти?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Можна сказати, що ми експортуємо через «зерновий коридор», тільки не самостійно, а через трейдерів, яким продаємо вирощену агро продукцію із доставлянням до порту (DAP).

Окремо відмічу, що HarvEast – один з небагатьох українських агро виробників, який пройшов сертифікацію для експорту в Китай вже після початку війни і зміг співпрацювати з трейдерами що до постачання продукції в цю країну. Це також значною мірою підтримало нас у цьому році.

В країни Європи самостійно експортуємо врожай полу вагонами та автотранспортом. Маємо продажі й в середині України, бо співпрацюємо із покупцями-переробниками.

11. Наскільки зараз змінилися експортні умови для українських аграріїв?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Доля експорту суходолом дуже виросла порівняно із попередніми роками. Це пов’язано, в першу чергу, з блокуванням деяких раніше доступних морських шляхів, труднощами та ризиками цього виду логістики.

На цьому фоні бачимо, що наші сусіди (Польща, Словакія, Румунія, Чехія, Угорщина) суттєво збільшили в цьому році об’єми закупок української агро продукції. Такий рух у бік зміцнення партнерства з країнами ЄС сильно підтримав нас у період війни та продовжує впливати на розвиток сільського господарства в Україні в цілому.

Не можу не сказати, що с початком війни покупці змінили умови сплати за поставлену їм агро продукцію. Раніше агро виробник міг отримати більшу частину коштів одразу після відправлення вантажу залізницею. Зараз же затримка платежів може бути місяць і більше, особливо у разі використання «зернового коридору». Гроші надходять не раніше ніж завантажене морське судно досягне, грубо кажучи, Босфору.

12. А яка логістика на цей час для компанії економічно вигідна?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Взагалі ніяка. Не бачу сьогодні вигідної логістики для українського аграрія, тому що будь-який варіант негативно впливає на собівартість агро продукції. Ціни ж подекуди виросли більше ніж в два рази.  

Що до суто наших особливостей, то треба враховувати, що наш київський актив розташований майже на однаковій відстані як до європейського кордону, так і до працюючого по «зерновому коридору» Одеського порту. Відповідно, вартість доставляння для нас не дуже відрізняється, який би напрямок ми не обрали.

Резюме в мене, на жаль, одне – логістика вбиває вітчизняного агро виробника.

13. Компанія неодноразово заявляла, що зацікавлена у залученні інвестицій для відновлення насіннєвого напрямку. Чому саме його обрали? 

Відповідь. Тетяна Алавердова:

По-перше, ми вважаємо HarvEast як виробника насіння достатньо успішним. Компанія має досвід, репутацію у цьому напрямку та надійних партнерів. По-друге, від якості насіння залежить майбутній врожай, тому вкрай важливо забезпечувати аграріїв дійсно якісним насінням і ми спроможні на це.

В-третє, цей напрям залишається перспективним в контексті потенційного дефіциту насіння в Україні на найбільш популярні культури та гібриди.

І зараз, не дивлячись на війну та всі ризики, наш колектив активно працює над розвитком насіннєвого бізнесу на Київщині.

14. Які ще нові напрямки діяльності розглядає HarvEast, можливо не прямо зараз, а вже з реалізацією після Перемоги?

Відповідь. Тетяна Алавердова:

Багато чого розглядалось, рахувалось та аналізувалось нами, щоб знайти найбільш маржинальні напрямки. Але тут я просто мушу сказати про те, що нас чекає після Перемоги та деокупації всіх українських земель.

Ми щиро віримо в те, що обов’язково здолаємо ворога та звільнимо наші території, в тому числі окуповані рф з 2014 року. І тоді нашим головним завданням буде повернути туди Україну, патріотизм, притаманні нам цінності, любов до чесної праці та повагу до землі. Нагадаю, що наша компанія втратила дуже велику частину бізнесу і колективу у тимчасово окупованій частині Донецькій області. І ось саме зараз ми будуємо плани яким чином зможемо там втілити в життя все, що задумали. Ось такий важливий у нас проєкт на найближче майбутнє.

білий каталог статей та персональних сторінок White-Articles.site | Site directory without back links